«Директор Типографии»: Презентація нового виробничого цеху «Укрпол-Пак» (м. Стрий)

CtP-комплекс Kodak Magnus 800 Quantum Prosetter, Heidelberg Speedmaster XL 105-7+L, фальцювально-клейова, висічна та лінія припресовки фольги від BOBST, комплекс для вклейки віконець Heidelberg+Schroder − далеко не повний перелік обладнання, яке розмістилося на нових виробничих приміщеннях «Укрполу». Докладніше − в інтерв’ю власника підприємства Сергія Ковальчука та директора Олега Мацишина.

Історія сходження

Інвестиції, які складають восьмизначну цифру в євро, тим паче у кризу, не можуть викликати подиву та зацікавлення, але картина набуває ясності, коли згадати роки попередньої успішної роботи підприємства «Укрпол». Шлях появи на теренах Західної України нового потужного підприємства з виготовлення упаковки − конкурент(принаймні за переліком іменитих клієнтів) таким поліграфічним гігантам, як київський «Бліц-Пак» та дніпропетровський «Луна-Пак», почалася 1995 року. Разом з компаньйоном, ім’я якого не розголошується, Сергій Ковальчук заснував бізнес з продажу електропобутової та комп’ютерної техніки, а згодом зайнявся виготовленням бухгалтерських бланків на… звісно, Romayor 314. Не здивуюся, якщо українські поліграфісти колись поставлять пам’ятник ромайору − стільки відомих підприємств заробили на ньому перші статки. А поки що він пам’ятник сам собі: і магазин електротехніки, і перша друкарська машина досі працюють на площадці «Укрполу», що на вул. Юрія Липи, 6.

Коли постало питання розширення, до офісу завітав Анатолій Бойчук, представник Heidelberg у Західній Україні, і схилив власника на користь нової Heidelberg SO74-2. «Чесно кажучи, тоді назва Heidelberg нам ні про що не казала. Друкуючи на самих тільки ромайорах і гадки не маючи про якусь іншу техніку, себе ми вважали найкращею друкарнею в світі», − жартома розповідав Сергій Ковальчук в інтерв’ю ДТ №11, 2005. Однак нове обладнання таки справило враження: з 2000 року, одразу після кризи 1998-го, почалося планомірне розширення підприємства технікою Heidelberg. Із тих пір змінювалися тільки моделі та формати машин (Sormz SO74-2, Printmaster PM 74-4, Speedmaster CD 102-5LX, Speedmaster CD 76-6LF), а бренд залишався незмінним. Мабуть тому, що на перше місце керівництво друкарні завжди ставило якість продукції, забезпечити яку могло лише надійне та досконало вивчене обладнання. До того ж німецький концерн пропонував гнучкі рішення, які найкраще вкладалися в концепцію диверсифікації, яку сповідувало підприємство. «Ми намагаємося не зосереджуватися на одному напрямку − друкуємо також і рекламну поліграфію, і книги, і журнали, і етикетку», − зазначав Сергій Ковальчук наприкінці 2005 року. Щоправда вже тоді упаковка починала домінувати, і якщо придбана в 2004 році Heidelberg Speedmaster CD 102-5LX комплектувалася як універсальний солдат (без проблем друкує як етикетку на папері щільністю 70 г/м2, так і упаковку на картоні вагою 350 г/м2), то наступна машина − Speedmaster CD 76-6LF − вже суто картонна.

На другу виробничу площадку (вул. Новаківського, 7), загальною площею 5 тис м2, виробництво переїхало у 2004 році.

Продолжение статьи читайте в ближайшем номере журнала «Директор Типографии»